прикіл
ПРИ́КІЛ, кола, ч. Кіл, вбитий у землю.
Його мозок продовжував працювати з надмірною силою, несучи його бозна-куди, неначе степового коня, що зірвався з прикола (Довж., Зач. Десна, 1957, 292).
На при́колі — прив’язаний до кола.
За насипом паслися на приколі кози (Жур., Звич. турботи, 1960, 191).
◊ Ста́ти на при́колі — причалити.
Живців, нарешті, досить у відрі. Куди ж пливти, де стати на приколі? (Рильський, II, 1946, 274);
Стоя́ти (бу́ти) на при́колі — стояти на причалі.
Катер на приколі, заборонили їздити (Хижняк, Тамара, 1959, 108);
Буває й так, що море шаленіє кілька днів, і доводиться стояти на приколі, втрачаючи дорогоцінний час (Рад. Укр., 15.VII 1962, 4);
Трима́ти на при́колі — не використовувати в роботі.
У договорі відмічено, що в періоди, коли трактори в загоні вільні, нерозумно тримати їх на приколі (Хлібороб Укр., 8, 1968, 21);
Як на при́колі — почуваючи себе зв’язано.
Хлопець спочатку тримався десь у кутку, на краєчку стільця, як на приколі, а потім помалу звикав до оточення (Ільч., Серце.., 1939, 178).
Словник української мови (СУМ-11)