прилюбляти
ПРИЛЮБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИЛЮБИ́ТИ, люблю́, лю́биш; мн. прилю́блять; док., перех., діал.
1. Закохувати в себе кого-небудь.
Одбила Санька хлопця від Теклі, тож Мавра і озлилася. Тільки тому! Тільки за те, що прилюбила Тихона! (Горд., Дівчина.., 1954, 217);
// Викликати захоплення, замилування; зачаровувати своєю красою (про що-небудь).
Микола Васильович саме оповідав мені, як 20 років тому він вперше побачив Біловезьку пущу і як вона назавжди прилюбила його (Наука.., 9, 1970, 24).
2. тільки недок. Любити що-небудь; полюбляти.
Тоді ж покупив він і чоботи свої з червоним закотом, і ту шапку чорну, що він її дуже прилюбляє (Вовчок, І, 1955, 338).
Словник української мови (СУМ-11)