прилюбляти
Прилюбля́ти, -ля́ю, -єш
сов. в. прилюби́ти, -блю, -биш, гл.
1) Плѣнять, плѣнить, пріобрѣсти любовь чью. Желех.
2) Только несов. в.? Любить. Тоді ж покупив він... і ту шапку чорну, що він її дуже прилюбляє. МВ. ІІІ. 135.
Словник української мови Грінченка