прилюбляти

прилюбля́ти

-яю, -яєш, недок., прилюбити, -люблю, -любиш; мн. прилюблять; док., перех., діал.

1》 Закохувати в себе кого-небудь.

|| Викликати захоплення, замилування; зачаровувати своєю красою (про що-небудь).

2》 тільки недок. Любити що-небудь; полюбляти.

Значення в інших словниках

1. прилюбляти — прилюбля́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. прилюбляти — див. залицятися; прихиляти  Словник синонімів Вусика
3. прилюбляти — ПРИЛЮБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИЛЮБИ́ТИ, люблю́, лю́биш; мн. прилю́блять; док., кого, що, розм., рідко. 1. Закохувати в себе кого-небудь. Одбила Санька хлопця від Теклі, тож Мавра і озлилася. Тільки тому! Тільки за те, що прилюбила Тихона! (К.  Словник української мови у 20 томах
4. прилюбляти — ЗАКОХА́ТИ (викликати в когось почуття кохання до себе), ЗАКРУТИ́ТИ розм., ПРИЛЮБИ́ТИ діал. — Недок.: зако́хувати, прилюбля́ти. — Все згадує тебе.. Ти таки його в себе насправжки закохала! (Панас Мирний); (Пилип:) Гляди ж мені, не упусти такого жениха..  Словник синонімів української мови
5. прилюбляти — ПРИЛЮБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИЛЮБИ́ТИ, люблю́, лю́биш; мн. прилю́блять; док., перех., діал. 1. Закохувати в себе кого-небудь. Одбила Санька хлопця від Теклі, тож Мавра і озлилася. Тільки тому! Тільки за те, що прилюбила Тихона! (Горд., Дівчина..  Словник української мови в 11 томах
6. прилюбляти — Прилюбля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. прилюби́ти, -блю, -биш, гл. 1) Плѣнять, плѣнить, пріобрѣсти любовь чью. Желех. 2) Только несов. в.? Любить. Тоді ж покупив він... і ту шапку чорну, що він її дуже прилюбляє. МВ. ІІІ. 135.  Словник української мови Грінченка