примандрувати

ПРИМАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Прийти здалека, прибути, мандруючи.

Примандрує мій миленький з лубенського полку (Сл. Гр.);

— Сьогодні навмисне примандрував [Шмалько] у Байрачну: чутки всякі ходять… Невже знову буде Запорозька Січ? (Добр., Очак. розмир, 1965, 47);

*Образно. Після заметільних днів настала погожа година. Сонце світило сліпучо-яскраво, наче весна вже примандрувала з південного степу (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 156);

// перен., розм. Бути доставленим з якого-небудь місця в інше (про предмет).

Бронко відразу помітив, що читальня виписувала не всі журнали. Багато з них, як видно, примандрували сюди з приватних бібліотек (Вільде, Сестри.., 1958, 230).

Значення в інших словниках

1. примандрувати — примандрува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. примандрувати — -ую, -уєш, док., розм. Прийти здалека, прибути, мандруючи. || перен., розм. Бути доставленим з якого-небудь місця в інше (про предмет).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. примандрувати — ПРИМАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Прийти здалека, прибути, мандруючи. Примандрує мій миленький з лубенського полку (Сл. Б. Грінченка); – Сьогодні навмисне примандрував [Шмалько] у Байрачну: чутки всякі ходять... Невже знову буде Запорозька Січ? (С.  Словник української мови у 20 томах
4. примандрувати — I. ПРИБУ́ТИ (прийти, приїхати тощо кудись, до когось, з якоїсь нагоди, для виконання чогось і т. ін.), ДОБРА́ТИСЯ (ДІБРА́ТИСЯ рідко), ПРИВІ́ЯТИСЯ розм., ПРИМАНДРУВА́ТИ розм., ПРИЧИМЧИКУВА́ТИ розм., ПРИБИ́ТИСЯ розм., ПРИТАСКА́ТИСЯ розм., ПРИЧВАЛА́ТИ фам.  Словник синонімів української мови
5. примандрувати — Примандрува́ти, -ру́ю, -єш гл. Придти издалека. Примандруєш, молода дівчино, під лісочок. Чуб. V. 339. Примандрує мій миленький з лубенського полку. Мил. 67.  Словник української мови Грінченка