примана
ПРИМА́НА, и, ж.
1. Те, що приманює, приваблює; спокуса.
— Навіщо їм [сережкам] у вухах стриміти? Один блиск та зайва примана для циганчуків (Гончар, Таврія, 1952, 62);
[Петро:] Дай боже, щоб її природна доброта взяла верх над приманою багатого зятя (Котл., II, 1953, 38).
2. Чарівність, привабливість.
— Я вже що інше думала — продати ліс, хоча він також немала примана і окраса нашої маєтності (Фр., VII, 1951, 43);
Де хотіла відбирати [Краньцовська] недотепні надії, хоч такий нападистий поцілунок та відібрав їй на разі всю приман любові (Март., Тв., 1954, 305).
Словник української мови (СУМ-11)