примана

СПОКУ́СА (те, що спокушає), ПРИНА́ДА, ЗВА́БА, ВА́БА, ЗНА́ДА, ПРИМА́НА, ПРИМА́НКА, ПРИВА́БА розм., ПОВА́БА (ПОВА́Б рідше) розм., ПОКУ́СА діал. Виявилося, що настойка на спирту, концентрацію мала підходящу, та ще й лікувальна — хто б тут утримався від спокуси! (П. Загребельний); Мати казала: влітку зовсім діти дичавіють — треба якої принади, щоб залучити їх до хати (С. Васильченко); А самому як кортіли й любощі, й солодецькі ваби! (Ганна Барвінок); Усмішки ці обіцяли знаду любові, таїну кохання (Є. Гуцало); Приваби кохання чужі мені (Уляна Кравченко); І повно повсюди поваб — Тут — злото, грезет, оксамити, Там пишні саєти, волоський єдваб (М. Старицький); — Чи це Бог покусу на мене насила? — міркує пані Олімпія (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. примана — прима́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. примана — -и, ж. 1》 Те, що приманює, приваблює; спокуса. 2》 Чарівність, привабливість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. примана — ПРИМА́НА, и, ж. 1. Те, що приманює, приваблює; спокуса. – Навіщо їм [сережкам] у вухах стриміти? Один блиск та зайва примана для циганчуків (О. Гончар); [Петро:] Дай Боже, щоб її природна доброта взяла верх над приманою багатого зятя (І. Котляревський).  Словник української мови у 20 томах
4. примана — ПРИМА́НА, и, ж. 1. Те, що приманює, приваблює; спокуса. — Навіщо їм [сережкам] у вухах стриміти? Один блиск та зайва примана для циганчуків (Гончар, Таврія, 1952, 62); [Петро:] Дай боже, щоб її природна доброта взяла верх над приманою багатого зятя (Котл.  Словник української мови в 11 томах
5. примана — Примана, -ни ж. Приманка. Горох — людська примана. Ном. № 12391.  Словник української мови Грінченка