примана
ПРИМА́НА, и, ж.
1. Те, що приманює, приваблює; спокуса.
– Навіщо їм [сережкам] у вухах стриміти? Один блиск та зайва примана для циганчуків (О. Гончар);
[Петро:] Дай Боже, щоб її природна доброта взяла верх над приманою багатого зятя (І. Котляревський).
2. Чарівність, привабливість.
– Я вже що інше думала – продати ліс, хоча він також немала примана і окраса нашої маєтності (І. Франко);
Не хотіла відбирати [Краньцовська] недотепні надії, хоч такий нападистий поцілунок та відібрав їй на разі всю приману любові (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)