примудрятися
ПРИМУДРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИМУДРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, док., у сполуч. з інфін.
1. Знаходити спосіб здійснювати що-небудь у складних умовах.
Він примудряється заснути навіть навстоячки, в присутності людей (Коп., Вибр., 1948, 158);
Вася примудрявся хапатися за корму і відпочивати кілька секунд (Собко, Скеля.., 1961, 136);
Немов на ствердження моєї думки, Коваль таки примудрився і просунув голову (Збан., Єдина, 1959, 225).
2. Додумавшись до створення чого-небудь незвичного, здійснювати це.
Винахідливий власник диліжансів примудрився поділити карету на чотири класи (Наука.., 7, 1967, 46);
На будинку, де ліхтар, Зовсім невеличку, — «Тут живе ветеринар» — Причепив [Кока] табличку. Примудривсь ще наліпить Бронзову оздобу… (С. Ол., Вибр., 1959, 258);
Він примудрився фарбувати мішковину в різні кольори і шити з неї штани й тужурки (Бойч., Молодість, 1949, 15).
Словник української мови (СУМ-11)