приміром
ПРИМІ́РОМ, присл., розм. Те саме, що напри́клад.
— Трошки ваші синки поскучають — без того не можна в світі, а там злюбиться — молодці будуть, от як і я, приміром кажучи! (Вовчок, І, 1955, 277);
— А скільки процентів дали б купці, приміром? — спитав отець Палладій (Н.-Лев., III, 1956, 381);
— Я й зараз пригадую. — Що? — Так… всячину… — Приміром? — Приміром, вашу лебедину легенду (Гончар, III, 1959, 196).
Словник української мови (СУМ-11)