примірник
ПРИМІ́РНИК, а, ч. Одиничний предмет з ряду тотожних, однорідних; екземпляр (перев. про якийсь друкований або рукописний текст).
Писав я Луцькому, щоб мені вислав сюди 5-6 примірників моєї книжки «З глибини» (Коцюб., III, 1956, 330);
— Ювілейний номер!.. — В’юнкий хлопчак вимахував у повітрі кількома примірниками бажаного номера (Вас., І, 1959, 365);
Наша перша ланка встигла випустити стінну газету в двох примірниках (Донч., V, 1957, 212).
Словник української мови (СУМ-11)