примірник
ПРИМІ́РНИК, а, ч.
Одиничний предмет з ряду тотожних, однорідних; екземпляр (перев. про якийсь друкований або рукописний текст).
Писав я Луцькому, щоб мені вислав сюди 5–6 примірників моєї книжки “З глибини” (М. Коцюбинський);
– Ювілейний номер!.. – В'юнкий хлопчак вимахував у повітрі кількома примірниками бажаного номера (С. Васильченко);
Наша перша ланка встигла випустити стінну газету в двох примірниках (О. Донченко).
(1) А́вторський примі́рник – примірник, який дає видавництво авторові безкоштовно.
△ (2) Сигна́льний (заст. вступни́й) примі́рник – перший друкований примірник книжки, журналу і т. ін., що являє собою взірець для всіх інших примірників цього видання.
Як вийшов вступний примірник, то я його заслав Вам у Катеринодар (Панас Мирний);
На тому тижні приніс [Павло] свою книжку. Новенька. Ще пахне фарбою. Сигнальний примірник (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)