принатурюватися
ПРИНАТУ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИНАТУ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., діал. Призвичаюватися.
До кожного принатурюватися треба (Горд., Чужу ниву.., 1939, 67);
Світло крізь отвір угорі тьмяною смугою падало до льоху і ледве освітлювало середину. Але зір незабаром принатурився, і я помітив навколо стін кілька великих і малих барил (Досв., Вибр., 1959, 423);
А ось сусіди: чи вони уміли робити землю? все було чужі роблять, а далі потроху принатурились, то й сами почали робити (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)