приперчувати

ПРИПЕ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПЕРЧИ́ТИ, перчу́, пе́рчиш, док., перех.

1. Додавати до страви трохи перцю.

Ой варила мама рибу та й не приперчила, Ой любила мама хлопці та й мене навчила (Коломийки, 1969, 121).

2. перен., розм. Вставляти в мову дотепні, гострі слова, вирази, жарти.

Він умів сказати потрібні слова, приперчити їх, додати народної мудрості (Ю. Янов., Мир, 1956, 293);

Трудно було впізнати в ньому того нестриманого на мову робітника, що рідко коли вимовляє два слова, не приперчивши їх добре… (Шовк., Інженери, 1956, 334).

Значення в інших словниках

1. приперчувати — припе́рчувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приперчувати — -ую, -уєш, недок., приперчити, -перчу, -перчиш, док., перех. 1》 Додавати до страви трохи перцю. 2》 перен., розм. Вставляти в мову дотепні, гострі слова, вирази, жарти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приперчувати — ПРИПЕ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПЕРЧИ́ТИ, перчу́, пе́рчиш, док., що. 1. Додавати до страви трохи перцю. Ой варила мама рибу та й не приперчила, Ой любила мама хлопці та й мене навчила (з народної пісні); Сидячи поруч нього...  Словник української мови у 20 томах