припинатися

ПРИПИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИПНУ́ТИСЯ, ПРИП’ЯСТИ́СЯ і ПРИП’Я́ТИСЯ, пну́ся, пне́шся, док.

1. Прив’язувати себе до чого-небудь.

2. Притулятися міцно до кого-, чого-небудь; приставати, чіплятися.

А воно — живеє, як огонь, гаряче Іванове щастя горнулося, в’юном вилося, припиналось губами, дух забивало (Вас., І, 1959, 302);

// Бути причепленим, прикріпленим до чогось.

По будинках тих до вікон хустя прип’ялось, мов злидні, що їх ні в двері, ні в вікно не випреш (Л. Укр., І. 1951, 236);

Грецькі курить сигарети [обер], б’є підошви фабрик Баті, спрут прип’явся до кашкета — й той в Італії узятий! (Рудь, Дон. зорі, 1958, 81);

// перен., розм. Приставати з чим-небудь до когось.

Прип’явся, як реп’ях до кожуха! (Укр.. присл.., 1955, 168).

Значення в інших словниках

1. припинатися — припина́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. припинатися — -аюся, -аєшся, недок., припнутися, прип'ястися і прип'ятися, -пнуся, -пнешся, док. 1》 Прив'язувати себе до чого-небудь. 2》 Притулятися міцно до кого-, чого-небудь; приставати, чіплятися. || Бути причепленим, прикріпленим до чогось. || перен., розм. Приставати з чим-небудь до когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припинатися — ПРИПИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИПНУ́ТИСЯ, ПРИП'ЯСТИ́СЯ, ПРИП'Я́ТИСЯ, пну́ся, пне́шся, док. 1. Прив'язувати себе до чого-небудь. 2. Притулятися міцно до кого-, чого-небудь; приставати, чіплятися.  Словник української мови у 20 томах
4. припинатися — ПРИТУЛИ́ТИСЯ (стати, сісти, лягти, обпираючись об когось, щось або схиляючись до когось, чогось), ПРИГОРНУ́ТИСЯ, ПРИСУ́НУТИСЯ, ПРИТИ́СНУТИСЯ, ПРИНИ́КНУТИ, ПРИПА́СТИ, ПРИЛЯГТИ́, ПРИКЛА́СТИСЯ, ПРИЛОЖИ́ТИСЯ розм., ПІДГОРНУ́ТИСЯ розм., ПРИТКНУ́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови