приписка

ПРИПИ́СКА, и, ж.

1. Те, що дописане до якогось тексту, до раніш написаного.

Тільки що дістав картку д. Танчаковського з Вашою припискою (Коцюб., III, 1956, 407);

Не дивно, що після всього написаного іноді зустрічались такі приписки: «Ким бути? По щирості кажучи, я й сама не знаю. Поживу, побачу» (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 20);

А внизу була приписка: «Маю надію, що скоро побачу всіх вас і мого сина Юрка» (Донч., Ю. Васюта, 1950, 96).

2. Перебільшення яких-небудь даних в офіційному документі.

Треба повести рішучу боротьбу з приписками і розбазарюванням кормів (Рад. Укр., 22.VIII 1958, 1).

3. Те саме, що пропи́ска 1.

Заповнивши досить-таки довгу анкету для заведення першої в житті трудової книжки, Ганна залишила на приписку свій паспорт (Коз., Сальвія, 1959, 22);

В порту своєї приписки вперше ошвартувалося новозбудоване швидкісне пасажирське судно «Іван Франко» (Рад. Укр., 1.I 1965, 3).

Значення в інших словниках

1. приписка — припи́ска іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. приписка — [приеписка] -ские, д. і м. -с'ц'і, р. мн. -сок  Орфоепічний словник української мови
3. приписка — -и, ж. 1》 Те, що дописане до якогось тексту, до раніш написаного. 2》 Перебільшення яких-небудь даних в офіційному документі. 3》 Те саме, що прописка 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приписка — ПРИПИ́СКА, и, ж. 1. Те, що дописане до якогось тексту, до раніше написаного. Тільки що дістав картку д. Танчаковського з Вашою припискою (М. Коцюбинський); А внизу була приписка: “Маю надію, що скоро побачу всіх вас і мого сина Юрка” (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
5. приписка — ПРИПИ́СКА (те, що дописане до якогось тексту, до раніше написаного), ПРИ́ПИС, ПОСТСКРИ́ПТУМ (до листа після підпису). Тільки що дістав картку д. Танчаковського з Вашою припискою (М.  Словник синонімів української мови