припнутий

ПРИПНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до припну́ти.

Юрко Мазур стояв, зіпершись на дуба, до якого був припнутий його кінь (Ле, Наливайко, 1957, 259);

І Войський взяв тоді ловецький ріг крутий, На тасьмі припнутий, закручений, як змій, І притулив до уст двома його руками (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 138);

До сіней була припнута повітка з широкими, плетеними з лози ворітьми (Н.-Лев., II, 1956, 125);

В мінометній роті Маковей аж підстрибував, припнутий біля телефону (Гончар, І, 1954, 140);

// припну́то, безос. присудк. сл.

Не встигає Олена добігти до осокора, де припнуто коней. Вихором налітає Змій-Жеретій, хапає Олену, несе у височінь… (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 11);

В черкесочки рукавчики назад закинуто І.. поли назад припнуто (Перв., Слов. балади, 1946, 21);

// У знач. прикм.

Біля причалу самотньо стояли припнуті човни (Шиян, Гроза.., 1956, 689).

Значення в інших словниках

1. припнутий — припну́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. припнутий — див. прив'язаний  Словник синонімів Вусика
3. припнутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до припнути. || припнуто, безос. присудк. сл. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. припнутий — ПРИПНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до припну́ти. Юрко Мазур стояв, зіпершись на дуба, до якого був припнутий його кінь (Іван Ле); І Войський взяв тоді ловецький ріг крутий, На тасьмі припнутий, закручений, як змій, І притулив до уст двома його руками (М.  Словник української мови у 20 томах