припрягати

ПРИПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИРЯГТИ́ [ПРИПРЯГТИ́ ?], яжу́, яже́ш, док., перех., до кого. Впрягати додатково, на допомогу уже запряженим.

— А хто ж у нас на доброму чорноземі парою оре? Чи мишей до неї будете припрягати? (Стельмах, Хліб.., 1959, 328);

// до чого, в що. Запрягати в що-небудь.

Титар припріг свою коняку в Моссаковського візок і сів за погонича (Н.-Лев., III, 1956, 83);

Сіренький [кінь] теж рано розпочав свій робочий важкий день. Спочатку його в полі до борони припрягли, потім на базар чи до церкви на ньому їздили (Хотк., І, 1966, 127).

Значення в інших словниках

1. припрягати — припряга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. припрягати — -аю, -аєш, недок., припрягти, -яжу, -яжеш, док., перех., до кого. Впрягати додатково, на допомогу уже запряженим. || до чого, в що. Запрягати в що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припрягати — ПРИПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш, док., кого, до кого. Упрягати додатково, на допомогу вже запряженим. – А хто ж у нас на доброму чорноземі парою оре? Чи мишей до неї будете припрягати? (М. Стельмах); // до чого, в що.  Словник української мови у 20 томах