припрягати

ПРИПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш, док., кого, до кого.

Упрягати додатково, на допомогу вже запряженим.

– А хто ж у нас на доброму чорноземі парою оре? Чи мишей до неї будете припрягати? (М. Стельмах);

// до чого, в що. Запрягати в що-небудь.

Титар припріг свою коняку в Моссаковського візок і сів за погонича (І. Нечуй-Левицький);

Сіренький [кінь] теж рано розпочав свій робочий важкий день. Спочатку його в полі до борони припрягли, потім на базар чи до церкви на ньому їздили (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. припрягати — припряга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. припрягати — -аю, -аєш, недок., припрягти, -яжу, -яжеш, док., перех., до кого. Впрягати додатково, на допомогу уже запряженим. || до чого, в що. Запрягати в що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припрягати — ПРИПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИРЯГТИ́ [ПРИПРЯГТИ́ ?], яжу́, яже́ш, док., перех., до кого. Впрягати додатково, на допомогу уже запряженим. — А хто ж у нас на доброму чорноземі парою оре? Чи мишей до неї будете припрягати? (Стельмах, Хліб..  Словник української мови в 11 томах