припухлий
ПРИПУ́ХЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до припу́хнути.
Іван прокидавсь по обіді з припухлими трохи очима, блідим обличчям та збитим волоссям (Коцюб., II, 1955, 220);
Дядько Микола спинив коней, ніжно погладив припухлу трішки жеребчикову ногу і сказав.. — Нічого, виходиться! (С. Ол., З книги життя, 1968, 177).
2. у знач. прикм. Набряклий.
Загін товариша Шведа проводжали тепло й привітно, у жінок очі заплакані, а губи припухлі (Ю. Янов., І, 1954, 277).
3. у знач. прикм., перен. Трохи повніший від звичайного (про губи, ніс, повіки і т. ін.).
Яка вона хороша була в тому гніву! Припухлі устоньки [попаді], мов рожева квітонька, розкриваються, блищать білі та рівні зубенята, щоки криються краскою, а очі горять-палають (Мирний, III, 1954, 193);
Тоді його косо посаджені, з припухлими повіками очі ставали холодні і гострі, як ножі (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 185);
Пан Лятошенко, кудлатий, довгощокий добродій з чудернацьким тоненьким віялом бороди, що схопила усе обличчя і обірвалася на припухлому п’ятаку підборіддя, привітно зустрів старого (Стельмах, І, 1962, 406).
Ні́би (мов і т. ін.) припу́хлий — повніший від звичайного.
Ясно-блакитні, великі, захоплені очі дівчини збуджено блискотять; повні, аж ніби припухлі вишневі губи її розтулені (Коз., Сальвія, 1959, 5);
Розкохана, аж ніби припухла з лиця, тільки пом’яте воно якесь, з тінями під очима, з слідами п’яних безсонних ночей. Так оце такою ти стала, Ганно? Отак тепер живеш? (Гончар, II, 1959, 254).
Словник української мови (СУМ-11)