присивілий

ПРИСИ́ВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до приси́ві́ти.

Скряга.. вже немолодий козак з довгими, трохи присивілими вусами (Коч., І, 1956, 139);

Ще нижче опустив Діоген свою присивілу голову (Сенч., Опов., 1959, 374);

У нас, на човні, він — Василь Микитович Дума.. Присивілий. Лобатий. Вилицюватий (Логв., Давні рани, 1961, 64).

Значення в інших словниках

1. присивілий — приси́ві́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. присивілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до присивіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. присивілий — ПРИСИ́ВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до приси́ві́ти. Ще нижче опустив Діоген свою присивілу голову (І. Сенченко); У нас, на човні, він – Василь Микитович Дума .. Присивілий. Лобатий. Вилицюватий (В. Логвиненко).  Словник української мови у 20 томах