присмучений

ПРИСМУ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до присмути́ти.

Невеселою бралась за овечу купіль тільки Тоня, вона з дому вернулась чимось присмучена, навіть заплакана (Гончар, Тронка, 1963, 323);

*Образно. Вони [ластівки] вже зірвались і полинули над вечірньою, присмученою першими тінями землею (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 245).

2. у знач. прикм. Смутний, невеселий.

Ніби востаннє надивлялись присмучені заробітчани на рідне село (Гончар, Таврія, 1952, 18).

Значення в інших словниках

1. присмучений — присму́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. присмучений — див. сумний  Словник синонімів Вусика
3. присмучений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до присмутити. 2》 у знач. прикм. Смутний, невеселий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. присмучений — ПРИСМУ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до присмути́ти. Невеселою бралась за овечу купіль тільки Тоня, вона з дому вернулась чимось присмучена, навіть заплакана (О. Гончар); * Образно.  Словник української мови у 20 томах