приспівувати
ПРИСПІ́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСПІВА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. тільки недок., неперех. Співом, піснею супроводжувати якусь дію.
Приспівує старий, косить, кладе горами покоси (Шевч., II, 1963, 17);
Олександра, приспівуючи та пританцьовуючи, побігла до своєї торбини. й сіла полуднувати з сапальницями (Коцюб., 1, . 1955, 61);
Коло скрині поралася Мар’яна: перекладала щось, ..роздивлялась до світла й тихо приспівувала (Вас., І, 1959, 271);
Взявшись за руки, дівчата закружляли навкруг старого, приспівуючи: «А ви жито Сіяли, сіяли. А ми жито Жали, жали» (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 519).
2. перех. Співати тихо, напівголосно; наспівувати.
В кімнаті на лежанці сиділа стара, гойдала унука, посадивши в колисці, та приспівувала дитячих пісень. (Н.-Лев., І, 1956, 85);
*Образно. Хмелина пісеньку таку Приспівує дубку: «Здоров, козаченьку-дубочку» (Гл., Вибр., 1951, 144).
3. тільки недок., неперех. Співати, наспівувати під музику, танок або вторувати кому-небудь співом.
Кобзар грає й приспівує (Шевч., І, 1963, 119);
Бородавкін теж любив співати, але мав дуже різкий голос. Він почав приспівувать.. і задерчав, як та струна, якою кушнірі [кушніри] б’ють вовну (Н.-Лев., V, 1966, 245);
Поміж гостями захоплений сміх. Дехто приспівує, дехто плеще в долоні у такт танкові (Вас., III, 1960, 190);
Вона впізнала Семенів голос. Він приспівував собі до танцю (Сміл., Зустрічі, 1936, 21).
4. тільки недок., неперех., рідко. Співати час від часу.
Вже й синичка голосніше приспівує, горобці метушаться, відчуваючи прихід весни (Коп., Як вони.., 1961, 18).
5. перех. і неперех., перен., рідко. Говорити що-небудь, перев. приємне для слухача.
— Тут і видно, — відозвався [відізвався] він, — хто верх веде дома! Бабське панування!.. Встидайся, старий! У твоїй молодості приспівував ти інакше (Коб., І, 1956, 78).
6. перех., заст. Утрачати що-небудь через спів.
Да ти, дівко, свою долю у п’ятінку приспівала (Чуб., V, 1874, 602).
Словник української мови (СУМ-11)