пристрочувати

ПРИСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСТРОЧИ́ТИ, строчу́, стро́чиш, док., перех. Пришивати що-небудь до чогось строчкою.

[Хвилимон (показує черевики):] Тут інакше не можна полатать, як тільки союзи [союзки] накласти; а щоб так, як ви кажете, — пристрочити, то так не можна (Кроп., IV, 1959, 279);

— Каблуки там та халяву пристрочити, підошву прилагодити, — це в мене, як яєчко, виходило, а з передами одна біда (Збан., Єдина, 1959, 140);

*Образно. [Xрапко:] От Луку Семеновича до діла можна пристрочити, розказати йому усе, що, де і як… (Мирний, V, 1955, 173).

Значення в інших словниках

1. пристрочувати — пристро́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пристрочувати — -ую, -уєш, недок., пристрочити, -строчу, -строчиш, док., перех. Пришивати що-небудь до чогось строчкою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пристрочувати — ПРИСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСТРОЧИ́ТИ, строчу́, стро́чиш, док., що. Пришивати що-небудь до чогось строчкою. [Хвилимон (показує черевики):] Тут інакше не можна полатать, як тільки союзи [союзки] накласти; а щоб так, як ви кажете, – пристрочити...  Словник української мови у 20 томах
4. пристрочувати — ПРИШИВА́ТИ (шиючи, прикріплювати щось до чого-небудь), ПРИТО́ЧУВАТИ, ДОТО́ЧУВАТИ, НАДСТАВЛЯ́ТИ, ПРИСТАВЛЯ́ТИ розм.; ПРИСТРО́ЧУВАТИ (на швацькій машинці); ШТУКУВА́ТИ (звич. збільшуючи, подовжуючи); ПРИШТУКО́ВУВАТИ перев. спец.  Словник синонімів української мови