пристрочувати
ПРИСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСТРОЧИ́ТИ, строчу́, стро́чиш, док., що.
Пришивати що-небудь до чогось строчкою.
[Хвилимон (показує черевики):] Тут інакше не можна полатать, як тільки союзи [союзки] накласти; а щоб так, як ви кажете, – пристрочити, то так не можна (М. Кропивницький);
– Каблуки там та халяву пристрочити, підошву прилагодити, – це в мене, як яєчко, виходило, а з передами одна біда (Ю. Збанацький);
* Образно. [Храпко:] От Луку Семеновича до діла можна пристрочити, розказати йому усе, що, де і як... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)