присьорбувати
ПРИСЬО́РБУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. розм. Пити невеликими ковтками.
— Сідай лиш, чаю вип’єш. Бери он і булку. Бере [Миколка], осміхається, присьорбує… (Тесл., З книги життя, 1918, 50);
Коли всі наїлися і розсілися навколо нього, присьорбуючи з піал пінявий кумис, Джантемир розповів про свою подорож (Тулуб, В степу.., 1964, 154);
// Їсти рідку страву, сьорбаючи.
Обідають вони на веранді. Хоч борщ Віталиків зовсім розварився та ще й пересолений, але вони обоє присьорбують страву охоче, мати навіть підхвалює (Гончар, Тронка, 1963, 95).
Словник української мови (СУМ-11)