притерплюватися

ПРИТЕ́РПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИТЕРПІ́ТИСЯ, терплю́ся, те́рпишся; мн. прите́рпляться; док., до чого, з чим і без додатка, розм. Звикати, призвичаюватися до чого-небудь неприємного, незвичного; освоюватися.

— Педагогами повинні працювати люди за покликанням. — А звідкіля ти знаєш, що вона не за покликанням? — А коли за покликанням, то хай притерплюється (Збан., Курил. о-ви, 1963, 127);

Жінки, дівчата вимахували перед самим носом голови колгоспу руками, а той стояв мовчазний і ніби байдужий до того, що тут відбувалося. Невже людина вже звикла до подібного, притерпілася? (Чаб., Тече вода.., 1961, 162);

// перев. док. Змиритися з чим-небудь.

Потім життя трохи налагодилось. Притерпілася мати з Паньковим керівництвом (Збан., Єдина, 1959, 21);

— Сергію! — ще трагічніше зашепотів Ігор. — Ти верзеш сам не знаєш що… Невже ти так притерпівся? Невже не проймає тебе жах? (Шовк., Людина.., 1962, 336).

Значення в інших словниках

1. притерплюватися — прите́рплюватися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. притерплюватися — -ююся, -юєшся, недок., притерпітися, -терплюся, -терпишся; мн. притерпляться; док., до чого, з чим і без додатка, розм. Звикати, призвичаюватися до чого-небудь неприємного, незвичного; освоюватися. || перев. док. Змиритися з чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. притерплюватися — ПРИТЕ́РПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИТЕРПІ́ТИСЯ, терплю́ся, те́рпишся; мн. прите́рпляться; док., до чого, з чим і без дод., розм. Звикати, призвичаюватися до чого-небудь неприємного, незвичного; освоюватися.  Словник української мови у 20 томах
4. притерплюватися — ЗВИ́КНУТИ до кого-чого і з інфін. (повністю пристосуватися до кого-, чого-небудь, вважати щось звичайним, звичним), ЗВИ́КТИ, ЗВИ́КНУТИСЯ з ким, рідше до кого-чого, ЗВИ́КТИСЯ з ким-чим, рідше до кого-чого, ПРИЗВИЧА́ЇТИСЯ до кого-чого і без додатка...  Словник синонімів української мови