приточений
ПРИТО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приточи́ти.
Вискакував [Ванько] на вулицю — погратися з дітворою чи перед людьми похвалитись чобітками, дарма що приточені халявки на них красувались латками усіх кольорів (Стельмах, І, 1962, 207);
Ваша історія з сойкою зовсім не до речі приточена (Фр., IV, 1950, 358).
Словник української мови (СУМ-11)