притула
ПРИТУ́ЛА, и, ж., діал. Приміщення для худоби або для інших господарських потреб, прибудоване до хати; прибудова.
Хати були в садках, і, як у кожному селі, деякі.. були під білою бляхою і з засібними [добротними] господарськими будинками та прибудинками, а решта під солом’яною стріхою з одним сарайчиком, або притулою, часто без огорожі навіть (Вільде, III, 1968, 95);
Навколо [гуцульської] хати з тилу і причілків прибудовувались притули, де тримали овець (Нар. тв. та етн., 6, 1967, 48).
Словник української мови (СУМ-11)