притухати

ПРИТУХА́ТИ¹, а́є, недок., ПРИТУ́ХНУТИ і розм. ПРИТУ́ХТИ, хне, док.

1. Поступово тухнути, переставати горіти, світитися.

То притухав гніт, і на йому насилу тліла неначе синя вогнева горошина, то знов підіймав разом полум’я огневим язиком (Н.-Лев., І, 1956, 109);

Коли бомба чи снаряд розривалися зовсім близько, електрика враз притухала й починала миготіти (Кучер, Голод, 1961, 109);

Усі стежили, як вогонь поглинав м’ясо, притух у тому місці, де пролилось вино, й забуяв з новою силою (Скл., Святослав, 1959, 23);

// Поступово переставати сяяти, блищати, світитися (про зорі, очі і т. ін.).

Ось і вище сплива місяць. Притухають зорі… (Укр. поети-романтики.., 1968, 315);

Аж притухли його чорні очі, а темне, смугляве лице стало ще темнішим (Н.-Лев., І, 1956, 118).

2. перен. Зменшуватися, послаблюватися в своєму вияві (про гнів, обурення); поступово зникати;

// Поступово заспокоюватися.

— Стривай, стривай! Якої пані Лашки? Напад, чи що, вчинила та завзята пані? — знов зацікавився старий, притухаючи в гніві (Ле, Наливайко, 1957, 351).

ПРИТУХА́ТИ², а́є, недок., ПРИТУ́ХНУТИ і розм. ПРИТУ́ХТИ, хне, док. Починати тухнути, псуватися (про харчові продукти).

Значення в інших словниках

1. притухати — притуха́ти 1 дієслово недоконаного виду переставати горіти; поступово зменшуватися розм. притуха́ти 2 дієслово недоконаного виду починати тухнути, псуватися розм.  Орфографічний словник української мови
2. притухати — див. гаснути  Словник синонімів Вусика
3. притухати — I -ає, недок., притухнути і розм. притухти, -хне, док. 1》 Поступово тухнути, переставати горіти, світитися. || Поступово переставати сяяти, блищати, світитися (про зорі, очі і т. ін.). 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. притухати — 1. див. потухати 2. це пухлину  Словник чужослів Павло Штепа
5. притухати — ПРИТУХА́ТИ¹, а́є, недок., ПРИТУ́ХНУТИ і розм. ПРИТУ́ХТИ, хне, док. 1. Поступово тухнути, переставати горіти, світитися. То притухав гніт, і на йому насилу тліла неначе синя вогнева горошина, то знов підіймав разом полум'я огневим язиком (І.  Словник української мови у 20 томах
6. притухати — ГА́СНУТИ (переставати горіти, світитися), ЗГАСА́ТИ (ІЗГАСА́ТИ), ЗАГАСА́ТИ, ПОГАСА́ТИ, УГАСА́ТИ (ВГАСА́ТИ), ДОГАСА́ТИ, ГАСИ́ТИСЯ, ЗАГА́ШУВАТИСЯ, ТУ́ХНУТИ, ПОТУХА́ТИ, СТУХА́ТИ, ЗАТУХА́ТИ, УТУХА́ТИ (ВТУХА́ТИ), ПРИГАСА́ТИ, ПРИТУХА́ТИ (поступово)...  Словник синонімів української мови