притушувати
ПРИТУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТУШИ́ТИ, тушу́, ту́шиш, док., перех., розм. Те саме, що прига́шувати.
Полум’я ще було невелике, притушити було б можна, та й своя вода на городі — тече річечка — Звенигородка (Крим., Вибр., 1965, 379);
Нарешті він притушив між пальців недокурка (Мик., II, 1957, 82);
Несказанне горе жінки притишувало в Лесі її власну втрату (Крот., Сини.., 1948, 328);
Не вільний був [Наливайко] і притушити образу, якою так дошкульно зачепив його цей шляхтич (Ле, Наливайко, 1957, 31).
Словник української мови (СУМ-11)