приурочувати
ПРИУРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИУРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., до чого, рідко, на що, чому. Навмисне влаштовувати збіг за часом однієї події з іншою.
Як правило, в «Здобутку Жовтня» обжинки приурочують на день, в який виконають першу заповідь перед державою (Минко, Повна чаша, 1950, 60);
Наближалось якесь свято. Заступник голови, він же рільник артілі, приурочив до нього вихідний день (Вол., Самоцвіти, 1952, 183);
// Влаштовувати, організовувати і т. ін. що-небудь з нагоди якоїсь знаменної події, свята тощо.
Ось уже призначено й день розширеного урочистого засідання фабричного комітету. Той день вирішили приурочити до сорокап’ятиріччя ленінського комсомолу (Коз., Листи.., 1967, 164);
Колгоспники.. своїми силами й коштами будують клуб, закінчення якого вони вирішили приурочити до свята 1 Травня (Тич., III, 1957, 302).
Словник української мови (СУМ-11)