приурочувати

приуро́чувати

-ую, -уєш, недок., приурочити, -чу, -чиш, док., перех., до чого, рідко, на що, чому.

Навмисне влаштовувати збіг за часом однієї події з іншою.

|| Влаштовувати, організовувати і т. ін. що-небудь з нагоди якоїсь знаменної події, свята тощо.

Значення в інших словниках

1. приурочувати — приуро́чувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. приурочувати — 1. часувати, почасувати, дочасовувати, дочасувати, подочасовувати, зічасовувати, зічасувати, позічасовувати, начасовувати, начасувати, поначасовувати, причасовувати, причасувати, попричасовувати, учасовувати, учасувати 2. це зурочувати хохл. (пріурочівать) дочасовувати  Словник чужослів Павло Штепа
3. приурочувати — ПРИУРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИУРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, до чого, рідко, на що, чому. Навмисне влаштовувати збіг за часом однієї події з іншою. Наближалось якесь свято. Заступник голови, він же рільник артілі, приурочив до нього вихідний день (І.  Словник української мови у 20 томах
4. приурочувати — ПРИСВЯ́ЧУВАТИ кому, чому (призначати або підносити в дар комусь твір літератури чи мистецтва), ВІДДАВА́ТИ, ПОСВЯ́ЧУВАТИ, ПОСВЯЩА́ТИ заст.; ПРИУРО́ЧУВАТИ до чого (одну подію до іншої, перев. урочистої). — Док.  Словник синонімів української мови
5. приурочувати — ПРИУРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИУРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., до чого, рідко, на що, чому. Навмисне влаштовувати збіг за часом однієї події з іншою.  Словник української мови в 11 томах