причалапати
ПРИЧАЛА́ПАТИ, аю, аєш, розм. Док. до чала́пати 2, 3.
— Він, як сова, — піддав другий [поранений], — при нашому світлі нічого не бачить: із своїм причалапав… (Гончар, III, 1959, 160);
Мотрона, крадькома, озираючись навколо, причалапала до ліжка хворої (Рад. Укр., 31.V 1963, 2).
Словник української мови (СУМ-11)