причинений

ПРИЧИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до причини́ти 1.

Крізь причинену шибку глянуло її обличчя, поцятковане вапною (Л. Укр., III, 1952, 655);

Двері в світлицю були нещільно причинені, крізь шпару пробивалася розпливчаста смужка тьмяного світла (Голов., Тополя.., 1965, 285).

Значення в інших словниках

1. причинений — причи́нений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. причинений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до причинити I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. причинений — ПРИЧИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до причини́ти¹. Крізь причинену шибку глянуло її обличчя, поцятковане вапною (Леся Українка); Двері в світлицю були нещільно причинені, крізь шпару пробивалася розпливчаста смужка тьмяного світла (С. Голованівський).  Словник української мови у 20 томах