1. Словник української мови в 11 томах

причинений

ПРИЧИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до причини́ти 1.

Крізь причинену шибку глянуло її обличчя, поцятковане вапною (Л. Укр., III, 1952, 655);

Двері в світлицю були нещільно причинені, крізь шпару пробивалася розпливчаста смужка тьмяного світла (Голов., Тополя.., 1965, 285).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. причинений — причи́нений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. причинений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до причинити I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. причинений — ПРИЧИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до причини́ти¹. Крізь причинену шибку глянуло її обличчя, поцятковане вапною (Леся Українка); Двері в світлицю були нещільно причинені, крізь шпару пробивалася розпливчаста смужка тьмяного світла (С. Голованівський). Словник української мови у 20 томах