1. Словник української мови в 11 томах

причинець

ПРИЧИ́НЕЦЬ, нця, ч., заст. Винуватець, призвідник.

Він вимагав від ляхів, щоб вони видали туркам всю козацьку старшину, як винуватців і причинців морських походів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 559);

Ходили в народі чутки, що це саме він, оцей Килигей, був причинцем смерті степової мільйонерки Софії Фальцфейн (Гончар, II, 1959, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. причинець — причи́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. причинець — -нця, ч., заст. Винуватець, призвідник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. причинець — ПРИЧИ́НЕЦЬ, нця, ч., заст. Винуватець, призвідник. Він вимагав від ляхів, щоб вони видали туркам всю козацьку старшину, як винуватців і причинців морських походів (З. Тулуб); Ходили в народі чутки, що це саме він, оцей Килигей, був причинцем смерті степової мільйонерки Софії Фальцфейн (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. причинець — Заступник, захисник, протектор Словник застарілих та маловживаних слів
  5. причинець — ВИНУВА́ТЕЦЬ чого (той, хто спричиняє що-небудь, звич. погане), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЕЦЬ) розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм., ПРИЧИ́НЕЦЬ заст. Суду все зрозуміло. Словник синонімів української мови
  6. причинець — Причи́нець, -чи́нця; -чи́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. причинець — Причинець, -нця м. Зачинщикъ, виновникъ. Закр. Словник української мови Грінченка