причинець
ВИНУВА́ТЕЦЬ чого (той, хто спричиняє що-небудь, звич. погане), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЕЦЬ) розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм., ПРИЧИ́НЕЦЬ заст. Суду все зрозуміло. Головний винуватець, призвідник бійки, організатор випивок і нічних пригод — він, Уланчик (П. Дорошко); Призвідцем хлопчачих вилазок спочатку був Сашко (С. Добровольський); Через кілька день голова половив усіх провинників і посадив на день у холодну, а Дениса, як привідця тому всьому, посадив на три дні (І. Нечуй-Левицький); Він був причинцем смерті степової мільйонерки Софії Фальцфейн (О. Гончар).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- причинець — причи́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- причинець — -нця, ч., заст. Винуватець, призвідник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- причинець — ПРИЧИ́НЕЦЬ, нця, ч., заст. Винуватець, призвідник. Він вимагав від ляхів, щоб вони видали туркам всю козацьку старшину, як винуватців і причинців морських походів (З. Тулуб); Ходили в народі чутки, що це саме він, оцей Килигей, був причинцем смерті степової мільйонерки Софії Фальцфейн (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
- причинець — Заступник, захисник, протектор Словник застарілих та маловживаних слів
- причинець — Причи́нець, -чи́нця; -чи́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- причинець — ПРИЧИ́НЕЦЬ, нця, ч., заст. Винуватець, призвідник. Він вимагав від ляхів, щоб вони видали туркам всю козацьку старшину, як винуватців і причинців морських походів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 559); Ходили в народі чутки, що це саме він, оцей Килигей... Словник української мови в 11 томах
- причинець — Причинець, -нця м. Зачинщикъ, виновникъ. Закр. Словник української мови Грінченка