Словник української мови в 11 томах

причіпка

ПРИ́ЧІПКА, и, ж., розм.

1. Докір, зауваження, обвинувачення, зроблені без достатніх підстав.

Як він наймав молоду наймичку, то Квасючка лютувала і силкувалася витришкати [вигнати] її геть усякими причіпками та знущанням (Гр., II, 1963, 262);

Молодий артист утомився, зауваження режисера здаються йому причіпками (Мартич, Друзі.., 1961, 207).

2. Те саме, що при́від 1.

Машинально поклала Тамара книжку на етажерку. І не думала повертати цей томик. Це було лише причіпкою до розмови (Хижняк, Тамара, 1959, 56);

Так і шукає [Катя] причіпки, щоб з когось посміятися (Багмут, Опов., 1959, 103).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. причіпка — при́чі́пка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. причіпка — -и, ж., розм. 1》 Докір, зауваження, обвинувачення, зроблені без достатніх підстав. 2》 Те саме, що привід 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. причіпка — ПРИ́ЧІПКА, и, ж., розм. 1. Докір, зауваження, обвинувачення, зроблені без достатніх підстав. Як він наймав молоду наймичку, то Квасючка лютувала і силкувалася витришкати [вигнати] її геть усякими причіпками та знущанням (Б.  Словник української мови у 20 томах
  4. причіпка — НАПА́ДКИ мн. (докори, звинувачення, перев. без достатніх підстав); НА́СКОК перев. мн., розм. (грубе звинувачення когось у чому-небудь); ЗА́ЧІПКА перев. мн., ПРИ́ЧІ́ПКА розм.  Словник синонімів української мови
  5. причіпка — При́чіпка, -пки, -пці; -пки, -пок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. причіпка — Причіпка, -ки ж. Придирка.  Словник української мови Грінченка