прищулювати

ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЩУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех.

1. Те саме, що мру́жити.

Олена прищулювала очі і колола з’їдливою фразою (Хотк., II, 1966, 189);

Хмельницький прищулив око, одкинувся на спинку крісла (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 555).

2. Щільно притискати до кого-, чого-небудь.

Незвичне все навколо й якесь грізне, ніби прищулило хлопця до землі (Ле, С. Голубар, 1950, 21);

// у сполуч. із сл. вуха. Притуляти до голови (про тварин).

Шайтан [кінь] справді нісся, мов стріла, прищуливши вуха й витягнувши шию (Донч., І, 1956, 165);

Зіщулився [кіт], вуха прищулив до голови, очі заплющив міцно-міцно, припав до підлоги, аж влип у неї (Збан., Мор. чайка, 1959, 95);

*Образно. Усі мене тепер лають за листи, а я вже тільки вуха прищулила, як той заєць (Л. Укр., V, 1956, 96).

Значення в інших словниках

1. прищулювати — прищу́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прищулювати — -юю, -юєш, недок., прищулити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Те саме, що мружити. 2》 Щільно притискати до кого-, чого-небудь. || у сполуч. зі сл. вуха. Притуляти до голови (про тварин).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прищулювати — ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЩУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., що. 1. Те саме, що мру́жити. Олена прищулювала очі і колола з'їдливою фразою (Г. Хоткевич); Хмельницький прищулив око, одкинувся на спинку крісла (Н. Рибак). 2. кого.  Словник української мови у 20 томах
4. прищулювати — МРУ́ЖИТИ (прикривати очі повіками), ЖМУ́РИТИ, ЗАЖМУ́РЮВАТИ, ЗАМРУ́ЖУВАТИ, ЗМРУ́ЖУВАТИ, ЩУ́ЛИТИ, ЩУ́РИТИ, ЗІЩУ́ЛЮВАТИ (ЗЩУ́ЛЮВАТИ), СКУ́ЛИТИ розм.; ПРИМРУ́ЖУВАТИ, ПРИЖМУ́РЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, ПРИЩУ́РЮВАТИ, СКА́ЛИТИ розм., ЗАСКА́ЛЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. прищулювати — Прищулювати, -люю, -єш сов. в. прищулити, -лю, -лиш, гл. 1) Прижимать, прижать (объ ушахъ). Кінь вуха прищулив. 2) Прищуривать, прищурить. Прищулив очі.  Словник української мови Грінченка