прищулювати

прищу́лювати

-юю, -юєш, недок., прищулити, -лю, -лиш, док., перех.

1》 Те саме, що мружити.

2》 Щільно притискати до кого-, чого-небудь.

|| у сполуч. зі сл. вуха. Притуляти до голови (про тварин).

Значення в інших словниках

1. прищулювати — прищу́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прищулювати — ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЩУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., що. 1. Те саме, що мру́жити. Олена прищулювала очі і колола з'їдливою фразою (Г. Хоткевич); Хмельницький прищулив око, одкинувся на спинку крісла (Н. Рибак). 2. кого.  Словник української мови у 20 томах
3. прищулювати — МРУ́ЖИТИ (прикривати очі повіками), ЖМУ́РИТИ, ЗАЖМУ́РЮВАТИ, ЗАМРУ́ЖУВАТИ, ЗМРУ́ЖУВАТИ, ЩУ́ЛИТИ, ЩУ́РИТИ, ЗІЩУ́ЛЮВАТИ (ЗЩУ́ЛЮВАТИ), СКУ́ЛИТИ розм.; ПРИМРУ́ЖУВАТИ, ПРИЖМУ́РЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, ПРИЩУ́РЮВАТИ, СКА́ЛИТИ розм., ЗАСКА́ЛЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. прищулювати — ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЩУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Те саме, що мру́жити. Олена прищулювала очі і колола з’їдливою фразою (Хотк., II, 1966, 189); Хмельницький прищулив око, одкинувся на спинку крісла (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 555).  Словник української мови в 11 томах
5. прищулювати — Прищулювати, -люю, -єш сов. в. прищулити, -лю, -лиш, гл. 1) Прижимать, прижать (объ ушахъ). Кінь вуха прищулив. 2) Прищуривать, прищурить. Прищулив очі.  Словник української мови Грінченка