приют
ПРИЮ́Т, у, ч.
1. заст. Притулок (у 1 знач.).
[Терпилиха:] Тебе ж без приюту, молоду дитину, На кого оставлю, бідну сиротину? (Котл., II, 1953, 18).
2. У дореволюційній Росії — доброчинний заклад для одиноких і незаможних.
— Вам треба б напитувати собі місце десь в лазаретах.. чи десь по приютах (Н.-Лев., IV, 1956, 284);
У голові промайнули всі болі дитинства, образи сирітського приюту й штовхани в наймах (Ю. Янов., II, 1958, 235).
Словник української мови (СУМ-11)