приїжджий
ПРИЇ́ЖДЖИЙ, а, е. Який приїхав звідкись.
На просторому майдані, біля мурованого костьолу, стояли курені на три тисячі кварцяного війська та офіцини.. задля дворової челяді і приїжджої шляхти (Стор., І, 1957, 367);
В Росії після Жовтневої революції селяни, повиганявши поміщиків з маєтків, самі вже порядкували на землі.. Але есерівські газети писали інше. І про це ж говорили приїжджі «оратори» з повіту (Головко, II, 1957, 431);
// у знач. ім. приї́жджий, джого, ч.; приї́жджа, джої, ж. Людина, яка приїхала звідкись.
На острові пусто, приїжджих нема (Коцюб., III, 1956, 404);
— Я вже всіх приїжджих питатиму, може хто бачив її маму (Ів., Таємниця, 1959, 81);
Того ж вечора приїжджа з’явилася в монастирській церкві (Мик., II, 1957, 270);
Їй хотілося зав’язати розмову з приїжджою, але Варвара не озвалася (Перв., Дикий мед, 1963, 18).
Словник української мови (СУМ-11)