пробачений

ПРОБА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проба́чити;

// проба́чено, безос. присудк. сл.

І ніщо не кінчається, і нічого ще не пробачено (Кор., Вогонь, 1968, 12).

Значення в інших словниках

1. пробачений — проба́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. пробачений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пробачити. || пробачено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пробачений — ПРОБА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до проба́чити; // проба́чено, безос. пред. І ніщо не кінчається, і нічого ще не пробачено (В. Коротич).  Словник української мови у 20 томах