проблукати
ПРОБЛУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Блукати якийсь час.
Петро зараз після обід узяв рушницю і пішов у гай.. Проблукав сердега по гаю до самого вечора (П. Куліш, Вибр., 1969, 95);
Проблукав [Дейнека] майже цілісінький день і до готелю з’явився стомлений, але щасливий (Добр., Ол. солдатики, 1961, 10).
Словник української мови (СУМ-11)