пробуркуватися

ПРОБУ́РКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОБУ́РКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Те саме, що пробу́джуватися 1, 2.

— Пробуркуйтесь, добродію! — знову йому Борох (Мирний, І, 1954, 293);

— Прокинься, милеє дитятко! Пробуркайся і проходись, Се твій прийшов до тебе батько, То не сполохайсь, не жахнись (Котл. , І, 1952, 108);

Кілька сплячих теж пробуркалися й потяглись до столу, випили мовчки (Загреб., Диво, 1968, 386);

Пробуркалися ліси. Заскиглила каня над верховіттям смереки (Фр., VI, 1951, 13);

Палає Скутара. Візантія пробуркалась. Витріщає очі, Переплива на помогу, Зубами скрегоче (Шевч., І, 1963, 200).

Значення в інших словниках

1. пробуркуватися — пробу́ркуватися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пробуркуватися — див. прокидатися  Словник синонімів Вусика
3. пробуркуватися — -уюся, -уєшся, недок., пробуркатися, -аюся, -аєшся, док., розм. Те саме, що пробуджуватися 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пробуркуватися — ПРОБУ́РКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОБУ́РКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Те саме, що пробу́джуватися 1, 2. – Пробуркуйтесь, добродію! – знову йому Борох (Панас Мирний); – Прокинься, милеє дитятко!...  Словник української мови у 20 томах
5. пробуркуватися — ПРОКИДА́ТИСЯ (переставати спати, дрімати), ПРОБУ́ДЖУВАТИСЯ, БУДИ́ТИСЯ, ПРОСИПА́ТИСЯ, ПРОСИНА́ТИСЯ, РОЗБУ́ДЖУВАТИСЯ розм., ПРОБУ́РКУВАТИСЯ розм., РОЗБУ́РКУВАТИСЯ розм., ПРОЛУ́ПУВАТИСЯ розм., ПРОЧИНА́ТИСЯ розм., ПРОЧИНА́ТИ розм. рідше, ПРОХО́ПЛЮВАТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови