пробігтися
ПРОБІ́ГТИСЯ, біжу́ся, біжи́шся, док., розм.
1. Розім’ятися бігом.
Максим якийсь час ходив по піску туди й сюди.. Пробігся. Раптом став на руки, вигнувся (Ткач, Арена, 1960, 71);
Сідай верхи на одного коня і трохи проїдь у степ по сніжку, хай пробіжаться, а то застоялись!.. (С. Ол., З книги життя, 1968, 12);
// Бігти якийсь час.
— А бач, таки й догнала нас, хоч трохи й пробіглась, — сказав Михалчевський (Н. — Лев., II, 1956, 141).
2. Швидкими рухами пальців злегка торкнутися чого-небудь.
Горбов тонкими пальцями якось легко, немов піаніст по клавішах, пробігся по всіх видутих на сухій Пакришневій спині хребцях (Збан., Сесполь, 1961, 51);
Надія вправними пальцями кілька разів пробіглася по нових, що не були в користуванні, грошових знаках (Чорн., Красиві люди, 1961, 43).
Словник української мови (СУМ-11)