пробідувати
ПРОБІДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Бідувати якийсь час.
Ціле життя пробідував [Юра] у бутинах, на інших свої сили витратив (Круш., Буденний хліб.., 1960, 189);
Лукія Чупер весь вік прожила ані дівкою, ані вдовою… Не прожила, а пробідувала (Чорн., Пісні.., 1958,3).
Словник української мови (СУМ-11)