пробідувати
ПРОБІДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
Бідувати якийсь час.
Ціле життя пробідував [Юра] у бутинах, на інших свої сили витратив (А. Крушельницький);
Лукія Чупер весь вік прожила ані дівкою, ані вдовою... Не прожила, а пробідувала (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)