проверчений
ПРОВЕ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проверті́ти.
Під липою, над самим джерелом, стояв чотиригранний камінь з проверченою всередині дірою (Фр., VI, 1951, 33);
// прове́рчено, безос. присудк. сл.
Було проверчено наскрізь товсту дошку в підлозі комори (Донч., III, 1956, 10).
Словник української мови (СУМ-11)